Давай виключим світло і будем мовчати
Давай выключим свет и будем молчать
Про то, що не можна словами сказати,
О том, что нельзя словами сказать,
Не можна писати, неможливо зіграти,
Нельзя написать, невозможно сыграть,
А тільки мовчати, тихенько мовчати.
А только молчать, тихонько молчать.
Давай мовчати про то, що дівчати
Давай молчать о том, что девочки
Не вміють сховати, не можуть спати.
Не умеют скрыть, не могут спать.
Давай про мене і про тебе мовчати,
Давай обо мне и о тебе молчать,
Мовчати, аж поки не захочем кричати.
Молчать, пока не захотим кричать.
Місяць впав, темно в кімнаті.
Месяц упал, темно в комнате.
Як добре, що ти навчилась мовчати,
Как хорошо, что ты научилась молчать,
Про то, що ніколи не змогла би збрехати.
О том, что никогда не смогла бы соврать.
Про то, що ніколи мені не спитатись.
О том, что я никогда не спрошу.
Ми будем з тобою у ліжку лежати,
Мы будем с тобой в кровати лежать,
Лежати, як сніг - водою стікати.
Лежать, как снег - водой стекать.
Ми будемо жадно свої сльози ковтати,
Мы будем жадно свои слёзы глотать,
А з ними слова, яких не сказати.
А с ними слова, которых не сказать.
Давай помовчу тобі просто на вушко,
Давай помолчу тебе просто на ушко,
Холодною стала чайова кружка.
Холодной стала кружка чая.
А ми ще маєм, про що помовчати...
А у нас еще есть, о чём помолчать...
А ми ще маєм, про що полежати...
А у нас еще есть, о чём полежать...
Як світло проб'ється через наші штори,
Как только свет пробьётся через наши шторы,
Ми знову з тобою, як всі заговорим.
Мы снова с тобой, как все заговорим.
А поки ще темно є в нашій кімнаті,
А пока ещё темно в нашей комнате,
Давай з тобою будем просто...
Давай с тобой будем просто...
