Ну ось я вже більше нічого не бачу,
Я больше ничего не вижу,
Нічого не чую,
Ничего не чувствую,
І я вже не я.
И я – уже не я.
Закінчився ще один день, а це значить,
Подошел к концу еще один день, а это значит,
Ти скоро підеш
Что ты скоро уйдешь
І закінчиться моє життя.
И закончится жизнь моя...
Чи так буже завжди?
Неужели так будет всегда?
Хей, хоч сьогодні не йди...
Хотя бы сегодня не уходи...
І я відчуваю, як падаю в небо,
Я чувствую, как падаю в небо,
Як падаю в небо, і краю нема.
Как падаю в небо, и края не видно.
І десь би мені зупинитися треба,
И мне бы остановиться,
Та сили все менше,
Но сил все меньше,
І ти вже давно не сама.
А ты уже давно не одна.
Чи так буже завжди?
Неужели так будет всегда?
Хей, хоч сьогодні не йди...
Хотя бы сегодня не уходи...
Мила моя, як то я без тебе?
Милая моя, как же я без тебя?
Чом у душу не пускаєш?
Почему не пускаешь к себе в душу?
Чому так високо літаєш?
Почему высоко так летаешь?
Холодна вода не врятує від спеки,
Холодная вода не спасет от жары,
І випити пам'ять душа не дає,
И душа не дает испить память.
І очі твої - то моя небезпека,
Твои глаза опасны для меня,
І ті ж самі очі - то щастя моє.
Они же дарят мне счастье...
Чи так буде завжди?
Неужели так будет всегда?
Хей, хоч сьогодні не йди...
Хотя бы сегодня не уходи...
І я б не боявся, та ти наступаєш,
И я бы не боялся, но ты наступаешь,
Та ти наступаєш ти на абордаж,
Но ты наступаешь на абордаж,
Мені би мовчати, але ти все знаєш,
Я бы молчал, ты и так все знаешь,
Мені би тікати, але ж ти не даш.
Я бы сбежал, но ты ведь не дашь.
Хей, і так буже завжди...
И так будет всегда...
Хей, ти від мене не йди...
Останься со мной...
Мила моя, як то я без тебе?
Милая моя, как же я без тебя?
Чом у душу не пускаєш?
Почему не пускаешь к себе в душу?
Занадто високо літаєш...
Слишком высоко летаешь...
