Чи коли хто-небудь бачив,
Видел ли когда-то кто-то,
З неба як паде зоря?
Как с неба падает звезда?
Я подумав: небо плаче,
Я думал: это небо плачет,
А вона – його сльоза.
А она – его слеза.
Ти підеш на захід сонця,
Ты уйдешь к закату Солнца,
Ти побачиш ночі тінь
Ты увидишь ночи тень,
І під небом – тим, що плаче,
И под небом – тем, что плачет,
І під небом – тим, що плаче,
И под небом – тем, что плачет,
Я почую голос твій.
Я услышу голос твой.
Я почую голос твій,
Я услышу голос твой,
Я почую голос твій...
Я услышу голос твой...
Залишаються на небі
Остаются на небе
Ці сльозинки і завжди
Те слезинки, и всегда
Будуть люди їх шукати,
Люди будут их искать,
Як шукали я і ти.
Как искали ты и я.
І багато їх знайдеться,
Очень много их найдется,
Серед них буде моя,
Среди них будет моя,
Тільки небо далі плаче,
Только небо дальше плачет,
Впаде ще одна сльоза і
Упадет еще одна слеза и
Я почую голос твій.
Я услышу голос твой.
Я почую голос твій,
Я услышу голос твой,
Я почую голос твій...
Я услышу голос твой...
