Мене більше в долонях,
Меня больше в ладонях,
Не тримай, не тримай.
Не держи, не держи.
Я набувся в полоні,
Я слишком долго был в плену,
Годі вже, годі вже.
Хватит, хватит.
Але сніг на світанку
Но снег на рассвете
Замете кожне слово і крок.
Заметет каждое слово и шаг.
Я піду – мало часу до ранку,
Я пойду – утро уже близко,
Не згуби мій терновий вінок.
Не потеряй мой терновый венок.
Ти мене поцілунком
Ты меня поцелуем
Ще хоч раз, тільки раз.
Еще хоть раз, в последний раз.
Влився біль мій
Моя боль влилась
Отруєним трунком
Отравленным ручьем
До кохань і образ.
В любовь и обиды...
Через дні, через ночі
Спустя дни, спустя ночи
Все мине, наче сни, відлетить.
Все пройдет, развеется, словно сны.
Загасити я вогнище хочу.
Я хочу потушить этот костер,
Попіл за вітром летить.
Пепел вместе с ветром летит.
Годі вже. Годі вже.
Хватит. Хватит...
Слів твоїх я не чую,
Я не слышу твоих слов,
Годі вже, ти прости.
Хватит, прости.
В серці – сум,
В сердце – печаль,
Але я не жалкую,
Но я не жалею,
Не тримай, відпусти.
Не держи, отпусти.
Хтось мені,
Кто-то мне это,
Мов карання, наврочив.
Словно злой рок, нагадал...
На коханні чорніють хрести,
На любви чернеют кресты,
Я в тобі залишитись не хочу.
Я не хочу оставаться в тебе.
Сил нема, не тримай, відпусти.
Сил больше нет, не держи, отпусти,
Годі вже. Годі вже.
Хватит, хватит.
Мене більше в долонях,
Меня больше в ладонях,
Не тримай, не тримай.
Не держи, не держи.
Я набувся в полоні,
Я слишком долго был в плену,
Годі вже, годі вже...
Хватит, хватит...
